Микола Іванович Вербицький. 1893-1983. Художник.

- (співає щось на Грецькій мові)..

Коротко про Миколу Вербицького

Художник, Артист, спортсмен. Живописець, художник-графік, книжковий ілюстратор, плакатник.

Народний художник СРСР. ( з джерела видання «Мистецькій Олімп», в сімейному архіві інших документів з цього приводу не залишилось)

Працював в класичній манері.  Зараз залишилося кілька його робіт в сімейній колекції: портрет сина Георгія Миколайовича Вербицького, портрет онука Сергія Георгійовича Вербицького і ще декілька.  На жаль всі роботи загублені під час Другої Світової війни.  

Народився в сім'ї настоятеля Греко-Католицького Собору, Іоана Віссаріоновича Вербицького, розстріляного чекістами в 1924-му році на очах у сім'ї за те, що прихистив в своєму будинку єврейську громаду під час єврейських погромів до або під час революції.  Сім'я була велика.  Відомі імена чотирьох братів і трьох сестер, але за словами Миколи Івановича - їх було більше.  На жаль точних даних про всіх його братів і сестер не залишилося.  Відомо, що Борис Іванович Вербицький (1905-1985) - актор театру і кіно;  Василь Іванович Вербицький - співак опери.  Під час революції виїхав в Сан-Франциско.  Володимир Іванович Вербицький - офіцер царської армії, був убитий червоноармійцями.  Євген Іванович Вербицький - художник, в 1945-му році з сім'єю виїхав до Франції.  А також: Олександра, Єлизавета та Лідія Вербицькі.  

Миколу Вербицького ми запам'ятали надзвичайно позитивним і життєрадісним. Відомо що за своє життя він спас від смерті чимало людей якимось чином опиняючись в тому місці де була потрібна допомога. Врятовував з пожарів або витягував та приводив до життя тих хто тонув. Одним з тих кого він спас був його онук та мій батько Сергій який в дитинстві ледь не потонув. Ще з цікавих фактів про нього: в віці 70-80 років його вивчали в інституті геронтології бо його внутрішні органи були в стані молодої людини. Висновок професорів мені невідомий:)) У віці 90 років, за день своєï смерті, він гостював у своїх дітей під чac сімейного обiду на Великдень. Був бадьорий, чимало спiвав, зокрема грецькою мовою. (Мені було три роки але я памʼятаю цей вечір) Після гостин він з дружиною дістався додому, приліг поспати і більше не прокинувся.

Портрет онука, Сергія (старшого) Вербицького. (мого батька)

Майже всі роботи Миколи Вербицького зникли під час другої світової війни. Але в сімейній колекції залишились декілька його робіт.

Портрет сина, Георгія Вербицького. (мого діда)

Жива колекція яку продовжує створювати родина Вербицьких.

Тут я збираю роботи створені нашою родиною незалежно від того де вони знаходяться. Представлені роботи з колекцій музеїв, приватних колекцій та родинної колекції. Також я викладаю сюди нові роботи.

Якщо ви є власником роботи авторства Вербицьких то обовʼязково звʼяжіться зі мною. 

Я хочу, користуючись можливістю яку дають сучасні технології, зібрати якомога повну цифрову колекцію.

Буду безмежно вдячний за розповсюдження цієї інформації!